Чим небезпечні недосмажене м’ясо та риба

Ще з шкільного курсу біології в нашій пам’яті живуть такі поняття як „стрічкові черви”, „фінозне м’ясо” „ціп’як озброєний”. Та й купуючи м’ясо чи рибу ви напевно хоч раз в житті замислювались, а чи немає там паразитів.

Тож мова піде про гельмінтози (захворювання викликані гельмінтами), які передаються при вживанні м’ясних та рибних страв, вражених біогельмінтами. Біогельмінти, це гельмінти (глисти), які розвиваються лише в живих організмах, характерною особливістю яких є зміна двох чи трьох хазяїв в процесі розвитку: личинкові стадії розвиваються в організмі проміжного хазяїна, скажімо, тварини, а доросла статевозріла особина паразита - в організмі кінцевого хазяїна, наприклад, людини. До даного виду паразитів належить трихінела, котяча двоустка, більшість ціп'яків, стьожак широкий (Рис. 1). Хазяями-носіями біогельмінтів можуть бути комахи, риби, молюски, звірі, люди. Різні стадії свого розвитку біогельмінти проходять у різних видових хазяїв. 
За ураження біогельмінтом людина може бути як його проміжним, так і кінцевим хазяїном. Людина є кінцевим хазяїном для широкого стьожака, де проміжний - веслоногий рачок та риба; для бичачого ціп'яка (Рис.2.), де проміжний хазяїн - рогата худоба, для опісторхіса чи котячої двоустки, де проміжні хазяї - молюски, риба коропових порід і т.д. 
Шляхи зараження різноманітні. Личинки біогельмінтів потрапляють в орг анізм людини через рот, при вживанні забрудненої води, інвазованого м’яса великої рогатої худоби, свинини, інших продуктів харчування. 
Споживаючи м’ясо великої рогатої худоби, в якому збереглися життєздатні фіни (личинки) – Рис.4., людина ризикує стати господарем для бичачого ціп’яка, в результаті чого розвивається теніаринхоз. Свинина та дикі м’ясоїдні тварини можуть бути джерелом зараження теніозом (збудник свинячий ціп’як) (Рис.3.) та трихінельозом (Рис. 5, 6). В тому випадку, коли людина проковтує яйця свинячого ціп’яка з їжею, забрудненою випорожненнями людей, хворих на теніоз, розвивається цистицеркоз (ураження скелетних м’язів, серця, очей, центральної нервової системи зародками ціп’яка). 
Риба, заражена личинками опісторхіса, викликає опісторхоз. В розвитку даного захворювання має важливе значення вживання риби родини коропових (в’язь, ялець, короп, окунь, плітка сибірська, лящ, марена, карась), в м’язах якої зберігаються живі личинки. А щука, окунь, йорж, налим відіграють важливу роль в розвитку дифілоботріозу. В організмі щуки та миня личинки стьожака широкого виявляються переважно у внутрішніх органах, а йоржа та окуня - в усіх м’язах. 
Поширення гельмінтозів визначається особливостями національної кухні. Так наприклад, приготування шашлику з великих шматків м’яса великої рогатої худоби (недосмажене) значно поширене в країнах Середньої Азії та Закавказзя. У північних районах Росії вживають в їжу сире морожене м’ясо (строганину). Серед бурятів і монголів популярна страва з великих шмат ків недостатньо провареного м’яса – бухулер. У Забайкаллі готують пози – страва із запеченого в прісному тісті сирого фаршу. Високе поширення теніаринхозу у високогірних місцевостях порівняно з рівнинними на тій же території пояснюється тим, що в разі підйому на кожні 1000 м над рівнем моря температура кипіння падає на 4 0 С, що не враховується під час термічної обробки м’яса. 
Гельмінти можуть паразитувати в усіх тканинах і органах людини. Однак найчастіше вони локалізуються в кишечнику. При цьому окремі гельмінти мають улюблені місця паразитування. Бичачий і свинячий ціп'яки, широкий стьожак, які мають довжину від 1,5 до 10 метрів, фіксуються у верхньому відділі тонких кишок. Опісторхіс полюбляє жити в жовчних шляхах печінки і протоках підшлункової залози. 

Глистяні захворювання нерідко перебігають без специфічних скарг і проявів. Тому на предмет наявності глистяної інвазії необхідно ретельно обстежуватися у разі тривалих порушень травлення й апетиту, втрати маси тіла. 
Загалом вплив паразитів на організм людини є різноманітним. Передусім, продукти життєдіяльності й розпаду гельмінтів чинять на організм хазяїна загальнотоксичну дію. Водночас підвищується схильність до різних алергенів. Потерпає організм людини і від механічного ушкодження органів і тканин у місцях паразитування гельмінтів. Всі види ціп’яків, стьожак широкий, опісторхіс мають пристосування для утримання в місцях локалізації – присоски чи гачки. Механічна дія в даному випадку проявляється кровотечею, подразненням нерво вих закінчень. 
В разі міграції личинок паразитів може порушуватися рух природних рідин та секретів (обіг крові та лімфи), розвиватися бронхообструкція та непрохідність кишечнику. 
За теніаринхозу й інших інвазій різко знижується вміст соляної кислоти в шлунковому соці. Через це зменшуються бактерицидні властивості шлункового соку, порушується травлення, розвивається схильність до отруєнь, які за симптоматикою схожі на харчові. 
Учені дослідили, що гельмінтози сприяють розвитку дисбактеріозу та пов'язані з кишковими інфекційними захворюваннями. Паразити наче прокладають дорогу цим хвороботворним інфекціям до організму ураженого. 
Запідозрити хронічний гельмінтоз можна за такими ознаками, як слабкість, в’ялість, зниження працездатності, апетиту, ваги, періодичне підвищення температури тіла (не вище 38°С), біль в ділянці живота, нудоту, розлади стулу.

В основі профілактики трихінельозу, теніаринхозу та теніозу покладено забезпечення безпеки м’ясної продукції. Перш за все, купуючи продукцію на ринку, не лінуйтесь подивитися на клеймо на шкірі м’ясної туші, яке свідчить про те, що ця продукція пройшла ветекспертизу та допущена до реалізації. Не купуйте сире м’ясо в випадкових реалізаторів. Викорініть звичку куштувати сирий фарш. 
Найважливішим профілактичним заходом гельмінтозів є достатня термічна обробка продуктів під час приготування рибних та м’ясних страв, а саме: смажити м’ясо чи рибу потрібно не менше 20 хвилин, рибу варити 15-20 хв з моменту закипання в оди , м’ясо – не менше 40 хв. 
При приготуванні риби треба враховувати, що личинки опісторхіса, щирокого стьожка та інших гельмінтозів, які передаються через рибу, добре переносять заморожування і можуть залишатися живими навіть у замороженій рибі та її продуктах до 15-20 днів, але гинуть внаслідок впливу високих температур і міцного посолу (не менше 20% солі до ваги риби при 10-денній витримці). Важливо виключити з їжі малосолону, в’ялену і недостатньо термічно оброблену рибу родини коропових, йоржів та щук. 
Домашніх тварин (котів, собак) не слід годувати сирими нутрощами великої рогатої худоби чи сирою рибою. 
Важливим профілактичним заходом в боротьбі з біогельмінтозами є недопущення забруднення водоймищ випорожненнями від людей. 
Будь-яке відхилення від санітарно-гігієнічних правил, не кажучи вже про грубі помилки, призводить до зростання інфекційних кишкових захворювань, включаючи і гельмінтози. Отож, хто ж як не ми самі будемо дбати про своє здоров’я! 

Нагадаємо, що можна брати в ручну поклажу у літак: нові правила 2017.