Рівність, гідність та патріотизм. Пропаганда збочення, чи нова європейська політика?

      В будь-якому суспільстві бути собою – це розкіш. Саме можливість влаштувати своє життя та власну середу за своїм баченням складає щастя. Проте, чи варто влаштовувати світ на свій лад, адже суб’єктивна думка може опинитися хибною?

   Нещодавно, Києвом пройшов марш рівності. Демократична хода з’явилася на вулицях Оболоні. Її склали близько 300 осіб, серед яких були люди з нетрадиційною сексуальною орієнтацією, та ті, хто намагався висловити своєю присутністю підтримку ідеям рівноправності та толерантності. Проте ця мирна демонстрація зустріла нуль процентів толерантності. На учасників напали представники націоналістських рухів, влаштувавши криваву бійку. За цією подією ховається глибока проблема, яка продовжуватиме нагнітатись, доки не буде висвітлена. Щоб пролити  на неї світло, журналісти порталу «4594» провели бесіду з колишнім лідером руху скінхедів Олесем Вахнієм, членом ЛГБТ-організації «Точка опори» Дмитром Пічахчі та кількома гей-меншинами з Броварів, які побажали залишитись анонімними.

   На думку Олеся Вахнія, представники ЛГБТ-спільноти марнують моральний рівень суспільства та показують поганий приклад молодшому поколінню. До того ж, одностатеві відносини заборонені релігією. Націоналіст вважає, оскільки ці «грішники» не вступають до свідомого діалогу та продовжують демонструвати свою позицію, необхідно задіяти проти них фізичну силу. Напевно, таку думку поділять чимало громадян, хоча за словами опитаного священика, рукоприкладство також є гріхом. Тож, чи варто підтримувати ідеї, які несуть в собі насилля та ненависть?

   За словами психологів,  нерозуміння справжньої суті справи викликає майже в кожній людині обурення. Представники ЛГБТ-спільноти стверджують, їх щорічні демонстрації не спрямовані на популяризацію власного стилю життя. Коли в суспільстві звучить слово «гомосексуалізм», у першу чергу виникає асоціація зі статевими відносинами. Хоча, не варто забувати, що за цим також лежить ментальний потяг до людини, який називають коханням.

   Конституція демократичної України передбачає свободу слова та вибору для кожної особистості, тож, за що насправді борються хлопці «кольору неба»? У законодавстві України не передбачається реєстрація одностатевих шлюбів. Саме це стало причиною демонстрацій з райдужними прапорами.

«Ми хочемо жити повноцінним життям: узаконювати свої відносини, передавати спадщину своїм партнерам, мати право на відвідування у лікарнях, бути собою.» - коментує Дмитро Пічахчі.

   Проте, ще не всі готові прийняти світ з усім його багатим різноманіттям, оскільки не кожен може прийняти самого себе таким, яким є насправді. Не варто забувати, що серед революціонерів Євромайдану було чимало представників ЛГБТ-спільноти. Тоді суспільство, охоплене однією проблемою, не хвилювали подробиці особистого життя своїх побратимів. Так само, як нині ці ж деталі не хвилюють бійців АТО, у рядах котрих також чимало «небесних» хлопців. Тож, чому у мирні часи, коли варто насолоджуватись життям та будувати щасливе майбутнє, ми затьмарюємо теперішнє, створюючи внутрішніх «ворогів»?

   У США ЛГБТ-спільнота вже давно не потерпає від пригнічення. Незважаючи на це, кількість гомосексуалістів у суспільстві не зросла та підростаюче покоління масово не перейняло райдужний прапор. Уживатись з несхожими на себе людьми – це справжнє мистецтво, проте саме воно спроможне штовхати суспільство до розвитку. Різноманіття думок робить світ багатшим. Навіщо витрачати своє життя на боротьбу, адже воно і без того коротке? Чи не краще присвятити його новим пізнанням та творенню?