Герой АТО Віталій Шевченко до народження онуків не дожив…

Шостого червня в селі Рудня броварчани провели в останній путь загиблого учасника АТО — 47-річного Віталія Шевченка. Він загинув під час нещодавніх запеклих боїв на донецькому напрямку — поблизу Мар'їнки.

Ціною власного життя наш земляк розплатився за перемогу над ворогом. Ворожий снайпер влучив у Віталія Шевченка третього червня. Загалом того дня загинули 5 наших бійців, а 39 — було поранено. З боку проросійських сил втрати виявилися значно більшими: 80 бойовиків пішли на той світ, а ще понад 100 отримали поранення. Окрім того, вдалося знешкодити і захопити 10 одиниць бронетехніки загарбників. Нині Мар'їнка повністю очищена від сепаратистів і диверсантів. Настав час вшанувати пам'ять героїв, серед яких був і житель села Рудня.

За словами родичів, Віталій Шевченко прослужив майже півтора року: в лютому-2014 його призвали до лав Збройних Сил і зарахували до складу 95-ї аеромобільної бригади Сухопутних військ. Після успішної спецпідготовки у тренувальному таборі його направили в зону АТО. А через декілька місяців (у серпні-2014) броварчанин брав участь у спеціальній операції: його бригада здійснила найдовший рейд у військовій історії світу. Тоді наші бійці прорвали ворожу лінію оборони, здійснили марш-стрибок до Маріуполя, пройшли вздовж кордону, знищили декілька російських артилерійських батальйонів (які перебували на українській стороні кордону), захопили чималий трофей (танки, зброю та устаткування) добралися аж до Луганська та повернулися до Слов'янська. Такий успішний «бліцкриг» викликав захоплення і здивування навіть на Заході. Зокрема, високу оцінку цій операції дав американський експерт Філіп Карбер — глава аналітичного центру «Potomac Foundation».

Про ці та інші ратні подвиги броварчанина Шевченка у рідному селі Рудня майже нічого не знали. Адже під час телефонних розмов зі своєю сім`єю він був доволі спокійним і врівноваженим: мовляв, у зоні АТО все спокійно і навіть безпечно. Спілкуючись із журналістами 5 телеканалу, щиро дякував усім волонтерам за матеріальну допомогу українським бійцям. Про місце проходження його служби рідні дізналися лише після отримання «похоронки». У вічність Віталій відійшов як люблячий чоловік і батько двох доньок. На жаль, дідусем стати не встиг…