День Перемоги. Новий конфлікт на старих кістках, або якою тепер буде пам’ять про війну?

   Процес інтеграції України в ЄС почався з гучних скандалів, які переросли у гарячі бої на Сході України та  у чергову світову інформаційну війну. Наступним приводом для палких суперечок стало свято Дня Перемоги. Чому виник цей конфлікт та як ветерани Другої світової війни ставляться до нового трактування свята?

   Цього року українська влада почала процес декомунізації. Таке рішення знайшло активну підтримку і великі антипатії громадськості. Окрім повалених пам’ятників В. Леніна та перейменування вулиць, змін зазнали радянські свята. Всупереч чуткам, свято Дня Перемоги не було скасовано, лише змінився його формат. Як і чому це сталося?

   Новий український уряд почав проливати світло на злочини радянського режиму проти нашого народу. Серед них був не лише страшний голодомор, але також безліч проявів дискримінації. Щоб уникнути повторів цього гіркого досвіду, Верховна Рада прийняла закон про заборону тоталітарних режимів на Україні, а саме – комунізму, націоналізму та націонал-соціалізму. Наявність цього закону поряд з пам’ятником В. Леніна та іншими слідами СРСР виглядало б доволі абсурдним. Разом з новим розумінням історії без радянської ідеології прийшло нове сприйняття історичних дат. Першим з таких визначних подій став День Перемоги.

   Щоб не грати в «перетягування канату», український уряд запровадив два святкових дні, приурочених до закінчення Другої світової війни. Так, за західним взірцем, на календарі українських свят з’явилась нова дата – 8 травня, День пам’яті та миру. Символом цієї події став червоний мак зі слоганом «Ніколи знову». Не дивлячись на те, що День Перемоги та георгіївську стрічку ніхто не скасовував, нова урочиста дата викликала обурення у багатьох українців і це невдоволення охоче підтримали представники Росії.

   Так, деякі з наших співвітчизників  вважають червоний мак нав’язливою ідеєю західного суспільства. Насправді, ця квітка стала міжнародним символом пам’яті жертв та героїв війни ще по закінченню Першої світової війни. Червоний мак символізує криваву рану від вогнестрільної кулі, нагадуючи людям про страшні втрати, трагедії та негоди, які приносить з собою війна. Георгіївська стрічка стала символом Другої світової війни лише в 1992-му році. Цю ідею запровадила Росія. Її перейняли екс-радянські держави. Як кажуть, чи був інший вибір? Цікаво те, що у часи СРСР, георгіївська стрічка була заборонена, адже вона була введена в імператорські часи. Проте, саме цей символ воїнської гідності став основою для кількох вищих бойових нагород радянського періоду. Символіка свята не вплинула на розуміння річниці. Переосмислення подій минулого спровокувала агресивна поведінка з боку Росії, щодо нової політики України.

   Тепер, Україна, як і  Європа стверджує, що перемога у Другій світовій війні не є здобутком Радянського Союзу, який стрімко програвав, доки на допомогу не прийшли країни-союзники. Ця перемога є перемогою всього світу, у тому числі Німеччини над фашизмом і його кримінальними злочинами. Цей гіркий досвід мав би стати святом миру та співдружності різних країн однієї планети. Але, це утопічне трактування все ж таки викликало незгоду багатьох людей, які надто переймаються за почуття ветеранів. Хоча, поведінка цих опозиціонерів більше нагадує відчуття власного дискомфорту у перебуванні в прозорому і об’єднаному світі. Що ж про це думають самі ветерани – герої та носії великої перемоги? На розвідання ситуації були відіслані журналісти броварського порталу 4594.

   Як виявилось, ветерани не надто переймаються новою назвою та символікою свята. Єдине, що їх дійсно турбує – підвищення цін та зниження пільг. Прикро, що герої-переможці не забезпечені гідним відпочинком на схилі літ, на який заслужили у відважних боях з фашистськими нападниками. Але, чи варто звинувачувати в цьому лише Україну?

   Незважаючи на безліч звинувачень в адресу Європи та США, СРСР припинив своє існування через власне збанкротіння. Радянський Союз почав своє процвітання завдяки індустріалізації та масштабному будівництву. У другій половині  минулого століття цей процес було припинено. Його замінило виробництво зброї. Але, як виявилось, дві світові війни стали гарним уроком для більшості країн, які не хочуть воювати, воліючи створювати заможне та мирне майбутнє для своїх громадян. Відсутність попиту на товар та бюрократія привели СРСР до інфляцій та збанкротіння. Як показує історія, кожна імперія приречена на крах. Керівництво нової та врешті незалежної України залишилось старим. Радянські голови не змогли відмовитись від полюбленої ними корупції. Це стало основним гальмом розвитку та затягнутої фінансової кризи. Відсутність грошей залишило свій болючий відбиток на якості життя всіх громадян і ветерани війни не стали виключенням.

   Тепер, Україна врешті стала дійсно незалежною. Проте, процес побудови самостійного життя потребує час та зусилля. Те, що руйнувалось десятиліттями не може відновитись лише за пару років. Саме неоднозначність багатообіцяючого європейського майбутнього викликає страх у багатьох українців, які встигли  частково поглинути радянсько-російську ідеологію. Тому, будь-які зміни викликають в них роздратування.

   Але, варто забути про власні амбіції, коли справи торкаються долі всієї нації. Проте, демократичне суспільство має на увазі вільне існування різноманітних думок. Все ж, День пам’яті та миру, а також День Перемоги мають об’єднати суспільство повагою до героїзму предків та їх безцінним вагомим внеском у щасливе майбутнє послідовників.

   Цього року весь світ святкує 70-річчя перемоги над фашизмом. Згідно давній традиції,  в Україні відбудуться масові гуляння, які почались ще 5-го травня. Річниця перемоги супроводжуватиметься різноманітними концертами. На цей раз скасовано парад військової техніки, але чи був би він доречний, враховуючи бойові події на сході Батьківщини?