• Головна
  • Допустимість доказів у справах про адміністративні правопорушення – аналіз правових висновків суду
17:10, 22 вересня 2020 р.

Допустимість доказів у справах про адміністративні правопорушення – аналіз правових висновків суду

Допустимість доказів у справах про адміністративні правопорушення – аналіз правових висновків суду

Поліцейські доволі часто не дотримуються порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, в результаті чого виносять постанови без належного обґрунтування та доказів на підтвердження вини особи, що змушує водіїв звертатися до суду з адміністративними позовами з метою захисту та відновлення своїх порушених прав.

Враховуючи правові висновки Верховного Суду, можна однозначно прийти до висновку, що якщо відповідачем (інспектором поліції) не було надано до суду належних доказів вчинення позивачем (водієм) адміністративного правопорушення, суд обґрунтовано визнає такі постанови протиправними та скасовує їх.

За нормами ст. 251 КУпАП що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

При цьому сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Зокрема у постанові Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі № 524/4668/17, колегія суддів зазначає, що відповідачем не заперечується, що наданим до суду відеозаписом не зафіксовано факту правопорушення, зазначеного в оскаржуваній постанові, а саме того, що позивач, повертаючи ліворуч на регульованому перехресті, не надав дорогу пішоходам, які переходили проїзну частину, на яку він повертав. Натомість вказано, що на відео зафіксовано лише безпосередньо розмову з водієм.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що суди обґрунтовано не взяли до уваги рапорт інспектора поліції на ім`я начальника УПП, зважаючи на те, що він є зацікавленою особою при розгляді цієї справи, а тому вказане ставить під сумнів дотримання вимог щодо об`єктивності з`ясування обставин. Рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі №161/5372/17, зазначено, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об`єктивному сприйнятті обставин справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об`єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами. Натомість, на підставі показань свідків не можуть встановлюватися факти, які з огляду на закон або звичай установлюються в документах, що узгоджується і з висновками ВС, викладеними у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №161/11454/16-а, де пояснення свідка суд визнав такими, що не можуть вважатись об`єктивними доказами у справі, оскільки під час складення постанови у справі про адміністративне правопорушення зазначений свідок був присутній на місці як службова особа - інспектор УПП. А щодо показань іншого свідка, який був пасажиром в автомобілі позивача, то останній стверджував про невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, підтвердженням чого є звукозапис судового засідання суду першої інстанції, тому ці пояснення колегія суддів визнала такими, що підтверджують неправомірність дій відповідача та прийняття ним оскаржуваної постанови.

Суд також врахував, що оскаржувана постанова не містить опису обставин справи, встановлених під час розгляду справи, до неї не додано жодних схем, таблиць, фотоматеріалів, тощо, а також пояснень свідків, що свідчило б про наявність у позивача вини у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вина Позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.122 КУпАП не доведена та не підтверджується належними доказами, що виключає притягнення його до адміністративної відповідальності.

Відповідно до положень чч.5, 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2.06.2016 №1402-VIII, висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах ВС, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Такі висновки враховуються іншими судами при застосуванні норм права.

У вказаній категорії справ КАС ВС демонструє єдність та послідовність практики, що дає змогу адвокатам вибудовувати ефективну стратегію та тактику захисту.

Захищайте свої права!

Адвокат Михайло Хитрий

Контакти:(095) 185 69 55, (093) 358 93 90.

Сторінка у Facebook


Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#БРОВАРИ #ЮРИСТ #АДВОКАТ #ПРАВО #СУД
Оголошення
live comments feed...