Рецензія: "Таємнича історія Біллі Міллігана", Деніел Кіз

Людина, всередині якої існувало ще 24 особи. Або все-таки геніальний актор, який пішов від покарання за скоєні злочини?

Кожен має право вирішувати сам, але я все ж схиляюся до версії з рідкісною, але все ж відомою науці психічною хворобою. Чесно кажучи, не вірю, що можна було протягом усього цього часу так грати, кажучи з різними акцентами і на різних мовах і діалектах, будучи то лівшею, то правшею, імітуючи амнезію і, так би мовити, "не плутаючись в показаннях". Не вірю, що можна було обдурити стількох лікарів високого класу і все своє оточення, адже дивацтва почалися ще в дитинстві. І останній аргумент, я не вірю, що те, через що довелося пройти цій людині, краще звичайного тюремного ув'язнення.

Стежити за сюжетом, незважаючи на досить суху мову оповіді, було дуже цікаво. Періодично я забувала, що в історії є реальна основа і захоплювалася "задумом" автора, а потім згадувала і дивувалася вже тому, як мало людині відомо в наш "освічений вік". 

В процесі лікування Біллі зіткнувся з нерозумінням, страхом, засудженням і невір'ям як з боку простих обивателів, так і з боку професіоналів, які повинні були йому допомагати. Об'єктивно, я на стороні Біллі, але суб'єктивно я можу зрозуміти і простих обивателів. Поставте себе на їх місце: злочинець, який скоїв три збройних пограбування та згвалтування може виходити з психіатричної лікарні без нагляду. Ви б не стали переживати за свою дочку, сестру, дружину, якби жили поблизу? .. Але ось лікарів і санітарів я виправдати і зрозуміти не можу. Вони ж давали клятву, вони повинні допомагати таким людям як Біллі, вони не мають права на суб'єктивну оцінку, коли на них білий халат. Або їм просто там не місце. 

Книга зацікавила, зачепила, викликала багато думок і емоцій, не відпускала, коли я займалася іншими справами, тому тепер, закінчивши читання, мені залишається тільки з нетерпінням чекати виходу екранізації.