Поняття "сенсорна кімната" ще на початку минулого століття запропонувала до вжитку італійський педагог та вчена Марія Монтессорі. За її визначенням, це має бути приміщення із певною кількістю навчального матеріалу для дітей. Згодом, на межі 70-80-х років двадцятого століття, у Нідерландах з’явилася ідея використовувати штучно сконструйоване середовище для стимулювання всіх систем сприйняття у дітей. Спочатку такі кімнати створювалися лише для дітей, що мали незадовільно низьку мотивацію до процесу навчання, але потім подібні приміщення почали використовувати у медицині (зокрема, для реабілітаційного відновлення хворих) та у загальному навчальному процесі. Результати були більше ніж задовільні, і сенсорні кімнати отримали широке розповсюдження в Європі та у світі в цілому.
У сучасній сенсорній кімнаті https://factor-r.com.ua/katalog/sensorna-integratsiya/temna-sensorna-kimnata/ дитина отримує відповідну стимуляцію для розвитку всіх систем сприйняття власного організму: зорової, слухової, тактильної, вестибулярної, смакової і тактильної. В ролі стимуляторів успішно використовують кольори, запахи та звуки, а також різноманітні на дотик поверхні.
Якщо у світлій сенсомоторній кімнаті дитину спонукають до активних дій, створюючи атмосферу веселощів та позитиву, то темний різновид сенсорної кімнати використовують для релаксу та розслаблення. Добре відомо, що більшість сучасних школярів страждають на неврози, мають затримку психомоторного розвитку та є гіперактивними. Тому все оснащення темної кімнати орієнтоване на те, аби дитина заспокоїлася та спромоглася забути про свої проблеми. Різноманітні звуки природи, кольори нейтральних відтінків та ефект зоряного неба сприяють психологічному відновленню та покращенню емоційного стану дитини.